Індустрія з власними законами

Індустрія з власними законами

У вересні пройшов 20-ий, ювілейний, сезон Українського тижня моди. Ми зустрілися з Іриною Данилевською після завершення UFW, аби дізнатися, як голові оргкомітету вдалося створити не просто платформу для розвитку модної індустрії, а окремо діючий організм.

Текст: Дар’я Герман

З чого розпочалася історія Ukrainian Fashion Week?

Ми надіслали офіційного листа до Палати моди у Парижі. Згодом отримали положення про Тиждень моди, котре і лягло в основу Правил Ukrainian Fashion Week. На старті не думали про масштаби: нам було важливо створити подію винятково у професійному форматі. Заручилися підтримкою тогочасних метрів: Михайла Вороніна та Ірини Ткаченко. Запросили тих, за чиїми успіхами вже спостерігали. Лілія Пустовіт на той момент отримала «Золотий ґудзик» на фестивалі InVogue у Вільнюсі. А сукню дипломанток французького конкурсу Nina Ricci у Тулузі — Тетяни Земськової й Альони Ворожбит — забрали до Музею моди. Олексій Залевський отримав Гран-прі на конкурсі молодих дизайнерів «Адміралтейська голка» у Санк-Петербурзі. До цього переліку ми додали молодих та амбіційних дизайнерів — Вікторію Гресь та Віктора Анісімова. І стартували.

Тоді багато чого робили вперше: чи то запрошували зарубіжних журналістів до Києва, чи то проводили презентації вітчизняних дизайнерів за кордоном.

Які завдання були першочерговими 20 років тому?

Спочатку найважливішим було систематизувати роботу дизайнерів, з огляду на стандарти тижня pret-a-porter. Звісно, за 20 років наші цілі та завдання змінилися. Але завжди залишалося основне бажання та місія — зробити українське світовим! Зараз одне з найважливіших завдань UFW — підтримувати вітчизняних дизайнерів. Тепер усі знають — в Україні живуть талановиті люди, які міркують глобально, конструктивно і створюють приголомшливий продукт.

Що зараз потрібно молодому українському дизайнеру, аби продемонструвати свою колекцію на UFW?

Відверто кажучи, багато чого. Потрібно бути не тільки талановитим дизайнером, але й мати досвід у цій сфері. І, врешті-решт, заволодіти увагою хорошої преси. Необхідно підтвердити свою стабільність, показати, що модельєр вже декілька сезонів на ринку і буде продовжувати працювати у цьому напрямку. Продажі у магазинах, контракти з бутіками, з концепт сторами також дають нам упевненість у тому, що бренд стабільний. До того ж ми й самі знаємо учасників українського ринку, хоч і новачків. То ж буває, що навіть чекаємо, коли той чи інший дизайнер запропонує нам співпрацю.

А як щодо ваших платформ для молодих дизайнерів: чим вони корисні для початківців?

На платформі «New Names» правила гри такі ж, як і для більшості брендів. Але, наприклад, для показу потрібна менша кількість моделей. Та і внесок дуже символічний. Тобто, у дизайнера-початківця все відбувається по-справжньому, тільки набагато дешевше, в менших об’ємах та простіше. Вже після того, як на UFW декілька сезонів працювала платформа «New Names», ми зрозуміли, що наступний крок модельєру зробити дуже складно. «Новим» ім’ям» можна бути тільки раз, потім ти перестаєш бути новим, і що тоді робити? Далі потрібно створювати велику колекцію, 35 одиниць, показувати їх на великому подіумі. Ми зрозуміли, що це непросто. Так, у 2006 році виникла платформа «Fresh Fashion». Це своєрідний «інкубатор», у рамках якого ми декілька сезонів можемо показувати той чи інший молодий бренд, надаючи йому можливість стати стабільним, успішним і потім вже вийти (або не вийти) на великий подіум UFW.

Наскільки вітчизняні дизайнери вже інтегровані у світову індустрію моди?

Наші бренди дедалі більше представляють свої колекції за кордоном. До того ж перенесення дат проведення UFW до початку чотирьох основних світових тижнів моди було викликане тим, що українські модельєри хочуть приїжджати до Нью-Йорка, Лондона, Мілана чи Парижа, вже маючи увесь супровідний матеріал, в тому числі й подіумну презентацію колекції. Вони хочуть мати публікації і в українській, і світовій пресі про те, що показ вже відбувся. Так легше працювати, до того ж рітейл довіряє медіа. Ми прагнемо зробити так, щоб показ на Ukrainian Fashion Week для дизайнера був потужним початком сезону, з точки зору маркетингу та піару.

Одяг яких дизайнерів присутній у вашому гардеробі?

Протягом багатьох років я — клієнтка Лілії Пустовіт. У моєму гардеробі є речі дизайнерів, котрих ще вчора називали «new generation», а сьогодні «опорою індустрії»:Климчук, Буреніна, Бевза, Lake, Літковська, Олена Рева, Фролов. Нині твоя національна ідентичність так само важлива для світу, як і твій космополітизм. Успіх приходить до того, хто зберігає та переосмислює витоки. Хто відчуває майбутнє. Ну і звісно, до того, хто вміє балансувати між мистецтвом та бізнесом.

Після двадцятирічної історії, що далі очікує на Ukrainian Fashion Week?

Ми давно змусили модний світ говорити про Україну, як про країну талановитих дизайнерів. Тепер настав час підтримувати митців у їх прагненні більше експортувати (на це направлена наша співпраця з Міністерством економічного розвитку та торгівлі). Й надалі будемо підтримувати конкретних молодих модельєрів для постійного притоку «свіжої крові» в українську fashion-індустрію. Нам вдалося створити величезний організм, цілу індустрію, котра працює вже за власними законами. За ці 20 років мода переросла у експортний продукт високої якості, що виготовляють наші дизайнери, а ми вже популяризуємо його. Цього сезону мене часто запитували: «Чому ви не святкуєте своє 20-річчя?». Та відповідь очевидна: «Нам просто ніколи. Ми йдемо вперед».