6 див Варшави

6 див Варшави

Здавна серце кожного поляка ділять навпіл два найголовніших міста. Не перше десятиліття точаться суперечки, яке ж є душею Польщі: древній суворий Краків чи наймолодша європейська столиця — грайлива Варшава? Аби залишатися найголовнішою не тільки офіційно, остання припасла щонайменше сім див-аргументів.

Текст: Марина Лотоцька

 

Диво перше. Сад на даху

До Варшавської бібліотеки прямують не лише спраглі нових знань. Тут, на даху, розбили розкішний сад, перетворивши будівлю на унікальний арт-об’єкт. На початках зведення була умова — аби бібліотека мала у сусідах ботанічний сад. Переможці конкурсу Марек Будзінський і Збігнев Бадовський додумалися поєднати ці два об’єкти. З боку Вісли бібліотека має класичний вигляд звичайної будівлі — щоправда, прикрашеної панелями із цитат і формул. З іншого боку зелень плавно піднімається на фасад бібліотеки й утворює сад на 10 тисячах квадратних метрів. Його розділено на два яруси. Верхній має кілька зон: карміновий, золотий, срібний і зелений сади. У кожному з них розгортається власний сценарій із форм, кольорів й ароматів. До скляного даху веде пологий зелений пандус, що переходить у контури альтанки над скляним куполом бібліотеки. Верхній сад прикрашений мостами і системою каскадних басейнів. Ними скрапує донизу дощова вода. Новітні архітектурні рішення перетворили зелені дахи на сади Версалю. Сюди можна зайти абсолютно безкоштовно і досхочу милуватися розкішними краєвидами Варшави.

 

Диво друге. Королівський палац

Оглядаючи камінні зали й розписані стіни візитівки міста — Королівської резиденції, — складно навіть уявити собі, що у Другу світову війну уся ця краса була повністю знищена. Наказом із Німеччини було підірвано усі історичні будівлі старого міста. Від резиденції польських монархів уціліла одна-єдина арка. Дивом на той час картини художників були винесені й, таким чином, збережені. Пізніше палац почали відновлювати за фотографіями, малюнками і по пам’яті літніх варшав’ян. Завершити усі роботи вдалося лише у 1970 році. Фасад будівлі нині має скромний вигляд, зате зали по-королівські розкішні, у стилі раннього бароко. Найбільшу увагу заслуговують Велика Тронна зала і зала Каналетто із 22-ма оригінальними полотнами Бернардо Белотто. У Сенаторській залі, де приймали польську Конституцію, можна оглянути картини Рембрандта. Є у палаці й колекція коштовних східних килимів. Королівський палац завжди переповнений — тут проводять майстер-класи, виставки пейзажів, лекції для студентів мистецьких вузів. У неділю діє соціальна програма на вхід — відвідування експозицій безкоштовне.

 

Диво третє. Русалка з Балтики

Чи не найбільше фотографій з Варшави туристи роблять поблизу напівоголеного символа міста — відомої скульптури — варшавської Сиренки. Це один із найстаріших монументів, встановлений ще в 1855 році з ініціативи короля Владислава VI. «Зустрінемося під Сиренкою», — часто кажуть поляки. Це означає: «Запрошую тебе до Варшави». Здавна, якщо хлопець кличе дівчину «під Сиренку» — отже, варто готуватися до романтичного побачення. Згідно з легендою, спочатку русалок було дві. Хвостаті сестри пливли собі Балтикою, але одна вирішила звернути до Данського королівства й залишитися монументом на набережній Копенгагена. Озброєна ж сестра запливла у Віслу, де її й спіймали за хвоста місцеві рибалки. Чудернацьку рибину неодмінно вбили б, якби не її чарівний спів. Натомість вражена красою цих берегів і гостинністю місцевих мешканців, Сиренка залишилася біля берегів Польщі. Кажуть, одного разу її навіть викрали, аби показувати на ярмарках. Відбившись від викрадачів, Сиренка стала на захист міста — із мечем і щитом. Вона пильнує стару частину міста, яка також перебуває під захистом ЮНЕСКО. Такою ж грізною Русалку зображено й на гербі Варшави.

 

Диво четверте. Лазєнки

Найголовніше місце відпочинку містян і гордість Варшави — королівські сади Лазєнківського парку. Найбільша гордість яких — знаменитий Палац на воді. Колишня літня резиденція була збудована 1784 року й доопрацьовувалася скульпторами й митцями ще 11 років. Усередині зберігається колекція живопису, а надворі можна відвідати справжній зоопарк. Ширяться чутки, що варшавські білки виконують трюки й зовсім не бояться людей, бо без страху частуються горіхами і позують, сидячи на рукаві. Окрім гризунів, є тут і чимале сімейство павичів із насправді королівськими хвостами. Варто не пошкодувати часу й завітати у Мишлевицький палац, святилище Діани і місцевий Ермітаж. А ще на 76 гектарах площі Лазєнок розмістилася інша краса — численні озера з японськими карпами кої і качками, оранжереї з квітучою екзотикою, фонтани, скульптури, справжній грецький амфітеатр і розкішні будівлі. У теплі дні місцеві мешканці поспішають до пам’ятника Фредеріку Шопену й вмощуються на траві, аби послухати класичну музику. Бронзовий монумент — ще одна окраса Лазєнок, бо він не лише реалістичний, а й на диво динамічний. Здається, що композитор справді сидить під мазовецькою вербою, віти-коси якої розвіває вітер.

 

Диво п’яте. Королівський тракт

Вулиці історичного центра Варшави — усі, як одна, привабливі. Але найвідоміша — Королівський тракт, що з’єднує дві колишні заміські резиденції польських королів. Від Королівських Лазєнок він тягнеться аж до палацу у Вілянуві. Шлях розпочинається на Замковій площі й проходить через усе Краківське передмістя. Наче на нитку, тут нанизані найгарніші резиденції й палаци, доглянуті парки й затишні кав’ярні. Після недавнього капітального ремонту Краківське передмістя перетворили на розкішний бульвар, уздовж пішохідної частини якого встановили куби із репродукціями варшавських пейзажів XVIII століття. Їх для останнього короля Польщі намалював придворний художник. Якщо втомилися йти пішки — можна проїхатися в омнібусі. З його вікон добре видно резиденцію президента Республіки Польща — Палац Радзивіллів, а також Казимежівський палац на території Варшавського університету, колишній салон батьків Шопена, а також Академію образотворчих мистецтв. Є спеціальні путівники, що розраховані на туристів з омнібуса. Утім, найкращі враження залишаться, якщо неспішно пройтися Варшавою.

 

Диво шосте. Фотопластикон

Аби розважитися й доторкнутися до невідомої історії, у Варшаві вирушають не до театру чи в кіно, а йдуть у фотопластикон, що по вулиці Алеї Єрусалимські, 51. Ця магічна штука для одночасної демонстрації стереоскопічних зображень вигадана у XIX столітті німецьким винахідником Августом Фурманном. Глядачам належало сісти навколо дерев’яного барабана (діаметр майже чотири метри), у стінах якого розміщені 25 пар отворів із лінзами для споглядання. Зображення усередині підсвічувалися газовими або електролампами, а зображення переміщалися й створювали ілюзію тривимірної об’ємної картинки. Видовище було настільки захопливим, що викликало фурор у Варшаві. Кавалери запрошували дам винятково на фотопластикон — одну з найцікавіших розваг сучасності. І лише з появою ери кінематографа незграбні барабани почали припадати пилом. Попри те, що фотопластиконів у Європі було до двох сотень, найкраще зберігся й працює досі саме варшавський. У колекції столичного фотопластикону — понад 5000 оригінальних історичних фотографій: знімки весілля вінценосних осіб, відкриття Суецького каналу, екзотичні фото з Японії тощо. А ще — сотні фотографій самої Варшави, одного з найгарніших міст Європи.