Ігри богів

Ігри богів

Світ уже приготувався зустрічати XXIII Олімпійські ігри, що пройдуть у Пхенчхані, в Південній Кореї. Як Олімпіада дійшла до нас із часів давньогрецьких богів, як хитрували спортсмени під час змагань та який стимул, окрім золотої медалі, мають учасники зараз, — читайте у нашому огляді.

Текст: Сергій Скрипак

Олімп — символ величі та пошани. Цей гірський масив у Стародавній Греції вважався п’єдесталом світу, оскільки, за повір’ями, саме там мешкали давньогрецькі боги. Ще з дитинства люди, тобто звичайні смертні (на мові Стародавньої Греції) вважали за честь та за свій прямий обов’язок — привчати своїх дітей до занять спортом та вкладати у свідомість потребу досягати вершин Олімпу. Це виховувало у них неабияке завзяття та цілеспрямованість. Присвятити себе Олімпійським іграм було на кшталт духовного просвітлення або найвищим титулом на землі. Одна з версій, звідкіля взялися Олімпійські ігри, розповідає про правителя стародавнього міста Піси, царя Еномая. Він організував спортивні змагання для тих, хто хотів отримати собі за дружину — його доньку Гіпподамію. Але Еномаю напророчили, що причиною його смерті стане майбутній зять. І тоді цар вирішив схитрувати та зробити змагання не до кінця чесними, звісно, на свою користь. Та на його шляху зустрівся не менш хитрий юнак, Пелопс, якому вдалось обігнати у перегонах на колісницях майбутнього тестя, та ще й так вдало, що останній таки зламав собі шию. Передбачення справдилось, Пелопс став царем замість свого опонента, і на радощах звелів через кожні чотири роки влаштовувати в Олімпії (сучасна Греція) спортивне свято.

Олімпійські ігри проводилися в античні часи: з 776 року до н. е. по 394 рік н. е. Першим олімпійцем став Кореб із Еліди. Він здобув перемогу в бігу на один стадій, в 776 році до н. е.(стадій — стародавня міра відстані). Проводились Олімпійські ігри доти, доки римський імператор Феодосій I не розгледів в цих змаганнях прояви язичництва, та й заборонив їх.

Аж на цілих 1120 років людство втратило спортивний дух, який раз на чотири роки об’єднував увесь світ. Чи тривало б це і надалі, якби суспільний діяч та французький педагог П’єр де Кубертен не запропонував відновити олімпійські змагання? І в 1896 році, 6 квітня, відбулися перші Ігри сучасності, в Афінах. Світ набрав повні легені олімпійського повітря та поринув у безмежний вимір спортивного життя.

Олімпіада — як філософія

Олімпійські ігри — це накопичені людством знання, норми, цінності, які передаються з покоління в покоління. Ці змагання доводять, що людські можливості — необмежені.

У кожного спортсмена є конкурентний дух, бажання подолати попередній рекорд. До того ж під час змагань в античні часи склалося багато традицій, які спортсмени наслідують і до сьогодні. Так, один із основних символів — запалювання олімпійського вогню — існує досі як певний історичний ритуал. Його запалюють в Греції за декілька місяців до офіційного відкриття Ігор. Одинадцять жінок, в образі жриць, для запалення вогню використовують параболічне дзеркало, що фокусує промені Сонця. Після цього вогонь долає тисячі кілометрів до міста, де власне й буде проходити Олімпіада. Від античності до сьогодення олімпійський рух продовжує жити, надихаючи нові таланти на нові звершення.

Як обирають майбутню країну для проведення Ігор?

Країна, яка бажає, щоб Олімпійські ігри проводились на її території, має аж за 7 років до проведення подати заявку в МОК (Міжнародний олімпійський комітет) з проханням розглянути країну як можливу господарку Ігор. І одразу має обрати конкретне місто проведення Олімпіади. Заявка має вигляд буклета, в якому детально розповідається про умови, які вже є, і потенційні, що плануються втілити. В основні критерії відбору майбутньої столиці проведення Ігор входить політична ситуація в країні: чи не виникають там військові конфлікти, (війни, масові протести або міжнаціональна дискримінація), а також чи не підвищений рівень злочинності, чи наявні надзвичайні природні катаклізми, які можуть завадити проведенню заходу. Протягом якогось часу спеціальні інспектори навідуються у майбутню олімпійську столицю та складають детальний опис становища. Найбільшу кількість разів Олімпіаду приймали США — 4 рази: як зимову, так і літню.

Цікаві факти про Олімпійські ігри

Олімпіада — це період, коли життя вирує і не обходиться без цікавих казусів. Так, у 2002 році, в Солт-Лейк-Сіті, австралієць Стівен Бредбері переміг у шорт-треці на дистанції 1000 м і здобув для своєї країни першу золоту медаль на зимових Іграх. Та його перемога особливо запам’яталася, оскільки у фінальному забігу Стівен йшов останнім, але перед фінішем китаєць Лі Янюнь впав та завалив за собою ще трьох, і таким чином спортсмен із Австралії зайняв перше місце.

А в Берліні, в 1936 році, спортсмен не зміг зловити власного коня, щоб взяти участь в кінному триборстві, за що й отримав аж вісімнадцять тисяч штрафних очок. Ось такий олімпійський рекорд.

Олімпійські ігри в 1976 році, які проходили в Монреалі, запам’яталися тим, що обійшлися Канаді у чималу копійчину. Країні знадобилося аж 30 років, щоб розрахуватися з боргами. До речі, на тих же Іграх жоден канадієць не здобув золотої медалі.

Усім відомий логотип Олімпійських ігор: це п’ять кілець. На відкритті XI зимових Олімпійських ігор, в 1972 році, в японському Саппоро, один із глядачів уважно роздивився олімпійський прапор, який внесли на стадіон. І виявилось, що послідовність кілець порушена. Річ у тім, що Олімпійська хартія прийняла порядок кольорів на прапорі аж у 1952 році, і всі ці 20 років прапор виносили в неправильній послідовності. Що ж, курйози трапляються з усіма.

Життя після Олімпіади

Роки тренувань та підготовки, після цього участь в Олімпіаді, виборювання перемоги, а після — зірковий момент, коли під гімн рідної батьківщині переможцю вручають золоту медаль. Як змінилось життя золотого медаліста Олімпіади-2008 в Пекіні, стрільця із лука Віктора Рубана?

Відтоді, як він отримав найвищу нагороду першості, його прагнення до перемоги тільки збільшилось, — розповідав Віктор в одному із інтерв’ю. З’явилось непереборне бажання привезти, щонайменше, ще три медалі і не зупинятись на досягнутому. Як розповідав спортсмен, після здобуття золотої медалі він став більш впевненішим та цілеспрямованим, з’явилося більше концентрації та волі до перемоги. Однак свого сина Віктор змушувати йти у спорт не збирається: нехай обирає свій шлях сам, як зізнався олімпійський чемпіон.

Український гімнаст Олег Верняєв, який зміг піднятися на найвищу сходинку та здобути золоту медаль на Олімпіаді в Ріо, 2016 року, захоплено розповідав: «Це були просто неймовірні відчуття. Я стояв із золотою медаллю, слухав та насолоджувався думкою: ось воно! Тут, сьогодні та зараз! І більше нічого не треба. Я свою справу зробив. Для усіх: країни, себе, тренера, тих, хто підтримував мене. Я довів, що ми йшли вірним шляхом».

Стимулом для здобуття золотої медалі є не тільки визнання та здійснення мрії. Спортсмен також отримує грошову винагороду на батьківщині. Найщедрішою державою щодо олімпійських виплат спортсменам на сьогодні є Азербайджан. За кожне «золото» переможець отримує аж 510 тис. доларів. Погодьтеся, це дуже суттєва мотивація для розвитку. А другу сходинку, за кількістю виплат призових, посідає Таїланд, бо заохочує своїх чемпіонів сумою у 314 тис. доларів за кожну золоту медаль. Щоправда, виплачуються кошти протягом двадцяти років. Така собі стабільна заробітна платня. А ось Казахстан виплачує своїм спортсменам по 250 тис. доларів за перемогу на Олімпійських іграх. Досить непоганий додатковий стимул.

Упевнені, що зимові Олімпійські ігри, що відбудуться в лютому, у місті Пхенчхан (Південна Корея), доповнять цікавими фактами історію заходу. Тож до зустрічі на Олімпіаді!